Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року Справа № 910/18936/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Глос О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиРегіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській областіна постановувід 26.02.2014 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/18936/13господарського суду міста Києваза позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "ПХ Груп"простягнення збитків у розмірі 85 880,54 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: Демиденко О.А. (довіреність № 514 від 20.12.2013)від відповідача:не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Підченко Ю.О.) від 01.11.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Ільєнок Т.В., судді - Корсакова Г.В., Кропивна Л.В.) від 26.02.2014, у справі № 910/18936/13 в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.22, 224, 611, 623 ЦК України, ст.ст.27, 32, 43 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПХ Груп" (Товариство) збитків у розмірі 85 880,54 грн, завданих використанням товариством державного майна без укладення договору оренди, що вбачається з акта перевірки окремих питань діяльності Державного підприємства "Дніпропетровська державна сільськогосподарська машинно-технологічна станція" (Підприємство) №17-05/2012 від 25.05.2012, проведеної робочою групою у складі фахівців відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту Регіонального відділення ФДМ України по Дніпропетровській області.

Судами встановлено таке.

15.02.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (Орендодавець) та Товариством (Орендар), укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-4744-ОД, відповідно до предмету якого (п.1.1 даного Договору) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 522,29 кв.м, розміщене за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Дороге, вул. Криворізьке шосе, 50, що перебуває на балансі Підприємства. Об'єкт оренди 15.02.2013 було передано Орендарю по Акту приймання-передачі.

На виконання звернення відділу боротьби зі злочинами в органах влади та управління Східного регіону управління оперативних розробок Департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України від 21.05.2012 №5/1-164 та наказу Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області від 23.05.2012 №85/05-Н було проведено перевірку окремих питань діяльності Підприємства.

Перевіркою встановлено, що Товариство без укладання Договору оренди державного майна, самостійно використовує державне майно загальною площею - 748,5 кв. м, а саме: під склад - 456 кв. м, асфальтовані майданчики та шляхи під стоянки та під'їзд до виробництва - 234 кв. м, під офіс - 58,5 кв. м. За результатами перевірки складено Акт від 24.05.2012 №17-05/2012.

Позивач під час перевірки, відповідно до Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами), здійснив орієнтовний розрахунок суми недоотриманої орендної плати, яка складає 85 880,54 грн, та звернувся до суду з даним позовом про стягнення цієї суми в якості збитків (упущеної вигоди).

Відмовляючи в задоволенні позову, суди правомірно виходили із такого.

Згідно ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Частиною другою зазначеної статті визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Під час стягнення збитків, на позивача покладається обов'язок довести суду згідно ст. 33 ГПК України наступне: по-перше, факт заподіяння йому збитків; по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань; по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Згідно загальної практики про визначення розміру збитків (шкоди) заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги:

А) вид (склад) збитків;

Б) наслідки порушення договірних зобов'язань.

Частинами 1 та 2 ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Наданий позивачем орієнтовний розрахунок суми збитків, який здійснено відповідно до Методики розрахунку орендної плати, суди правомірно визнали необґрунтованим, оскільки дана Методика не може застосовуватися до правовідносин, не врегульованих договором оренди. Колегія суддів погоджується і з тим, що позивачем не доведено факту заподіяння Товариством збитків державі у вигляді упущеної вигоди, оскільки єдиною підставою для нарахування останньої є акт про результати перевірки окремих питань діяльності Підприємства, який не може бути підставою для звернення до суду з позовом про стягнення збитків з Товариства.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих у справі рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2014 у справі № 910/18936/13 залишити без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Глос